Категорії

Історія рідного краю

7 березня 96 річниця з дня створення Золотоніського району.Саме з цього дня 1923 рокурозпочалася його історія. На тойчас площа району становила 965 квадратних кілометрів,іпроживало в ньому 72899 людей. У 1930 році Золотоніський район увійшов до складу Київської, а у 1937 році – до новоствореної Полтавської області. Уцей період відроджується промисловість краю, починають працювати ремонтно-механічний і м’ятний, маслоробний і конопляний заводи, швейна фабрика таінші промислові виробництва. 30-ті роки ХХ століття стали також трагічним періодом в історії нашого краю. Страшний голодомор 1932-1933 років забрав життя 12 тисяч жителів Златокраю. 

Великі випробування випали на долю наших земляків у рокиДругої світової війни. Уже у вересня 1941 року Золотоніщину було окуповано фашистськими загарбниками. За час окупації гітлерівцями було знищено 12750 мирних жителів краю, вивезено на примусові роботи до Німеччини понад 5500 молодих людей. 23 Вересня 1943 рік – довгоочікуване визволення Златокраю від фашистської чуми. На фронти священної війни пішло понад 12 тисяч краян і близько двох третин не повернулося до рідних домівок. За ратні подвиги понад 3 тисячі жителів Золотоніщини нагороджено орденами і медалями, шестеро наших земляків стали Героями Радянського Союзу. Після визволення жителі Золотоніщини приступили до мирної праці та відбудови зруйнованого війною господарства. Адже війна заподіяла багато лиха нашому краю, було знищено майже все житло мирних жителів. 1376 осель було спалено в селах району, повністю були знищені села Хрести, Залізьки, Липівське. У тяжких умовах відновлювалась промисловість і сільське господарство, понад силу працювали жінки, старі і діти. У вересні 1943 року було визволено Золотоніщину, а вже в грудні 8238 учнів навчалося в 46 школах краю.

У50-х роках відбулися позитивні зміни у повсякденному житті мешканців краю. Поступово налагоджувався побут, вирішувалася житлова проблема, проте ще чимало родин жило в комуналках або навіть у бараках. У цей період продовжується електрифікація населених пунктів, а у 1950 році було збудовано першу електростанцію у с. Піщана. Розвивалася освіта і культура, відроджувалась медицина. Саме в цей період стало відоме ім’я Михайла Пономаренка, відомого краєзнавця, поета, педагога. Завдяки його зусиллям, невтомній праці ми маємокраєзнавчий матеріал з історії нашого краю. Він став засновником і першим директором Золотоніського районного краєзнавчого музею. В ті роки він був найкращим в Україні. Михайло Федорович особисто зібрав і науково опрацював понад 5 тисяч музейних експонатів.

7 січня 1954 року було утворено Черкаську область, куди увійшов і Золотоніський район. Наступне 25-річчя історії краю було позначене подальшим зростанням економіки, зокрема було побудовано Пальмирський цукровий завод, розпочав свою роботу консервний завод, який щороку виробляв 8 мільйонів банок різноманітних консервів. Удосконалювалися транспортна мережа – через Золотоніщину пролягла автодорога Київ-Дніпропетровськ. В 1969 році було завершено суцільну електрифікацію Золотоніського району.

У другій половині 70-х до Златокраю прийшло блакитне паливо. Через край проліг газопровід Уренгой-Помари-Ужгород. Вагомих успіхів було досягнуто в культурній сфері. Кращі можливості для обслуговування читачів з’явилися в зв’язку з об’єднанням бібліотек у центральну бібліотечну систему в 1976 році та спорудженням нового спеціально обладнаного приміщення районної бібліотеки в 1972 році. Високохудожні полотна створювали художники Михайло Сапієнко із с. Чапаєвка (тепер Благодатне), Василь Дрючило із Щербинівки. Чимало відомих митців, вихідців з нашого золотого краю стали відомі далеко за його межами. Це і лауреат Шевченківської премії народний артист Андрій Гончар, народні артисти Михайло Голубович та Володимир Нечипоренко із Золотоноші. Уцей час стали відомі імена майстрів пера Михайла Василенка, Миколи Шамрая та Івана Дробного. За збірку «Груша серед поля» в 1988 році поет Іван Дробнийудостоєний обласної літературної премії ім. В.Симоненка.

Початок 90-х років ХХ століття ознаменувався глибокими змінами в житті краю. Подією великої історичної ваги для його жителів стало проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. 15 Листопада 2000 року рішенням районної ради було затверджено герб і прапор Золотоніського району. Автором проекту символів Златокраю був Василь Іванович Дрючило – відомий в районі самодіяльний художник. 

Сьогодні Золотоніщина розвинутий сільськогосподарський район. Найбільшими сільгосппідприємствами є АФ «Маяк», ПСП «Плешкані», СТОВ «Пальміра», «Нива», «Прогрес», «Перемога»,«Русь» і багато інших. Далеко за межами Златокраю відоме ім’я керівника Піщанської агрофірми, Героя України Миколи Васильченка. Завдяки новітнім технологіям та найсучаснішій техніці тут вирощуютьвисокі врожаї зернових культур, але основні прибутки одержують від тваринництва. Молочний комплекс у Піщаному сьогодні один з небагатьох в області та й в Україні, який відповідає усім вимогам європейських стандартів.

Найбільшим багатством краю є люди. Завдяки їхнім працьовитим рукам у районі успішно розвиваються і сільське господарство, і промисловість, транспорт, зв’язок, освіта, культура, соціальна сфера. Рідний край – такі прості і прекрасні слова. Він починається від батьківського порога, від тієї стежини, де ми зробили перші кроки, від калини біля воріт, від барвінку, який ніжно стелиться в садку.Хвала всім, хто любить свій рідний куточок землі, кому близька і дорога його доля, чиї золоті руки творять історію нашого золотого краю,хто багато віддає сил та енергії для того, щоб на Золотоніщині і в нашій державі жилося краще, щоб був мир та спокій. 

Повернутись